За совєцької влади він був переобладнаний на комору, завдяки чому храм зберігся, але має вигляд звичайної господарської споруди. Але якщо придивитися пильніше до архітектурних особливостей, то не важко у цій споруді впізнати колишній костел, архітектурні елементи храму збереглися.

     Село Забойки, колишня колонія польських переселенців. В 1890 році в селі проживало 1429 людей, з них 1193 поляки, та 230 українців. У ті часи село було власністю Дідушицьких гербу Сас (Sas). 

У 1904 році, в Забойках, було створено католицьку парафію, для якої було зведено костел і утворений цвинтар. До парафії також належали Довжанка та Домаморич. Станом на 1939 рік католицька парафія налічувала 1213 вірних. У цей період багато молодих жителів емігрували до Західної Європи чи Америки. З 1934 року головою католицької парафії був Michał Karczewicz. Вже 10 лютого 1940 року перших українців і поляків совєти депортівали з Забоєк до Сибіру. Їх перервало вторгнення німецьких військ 22 червня 1941 року.  Після повернення совєтів, в 1945 році, майже всі мешканці польської національності були депортовані в в Нижню Селезію. Костел було перетворено у колгоспну комору. В середині і ззовні стіни оштукатурили, але сам костел не перебудовували, лише знищили сингатурку і перекрили шифером.