На початку XVII століття Степан (Стефан) Потоцький збудував замок та запросив в містечко монахів домініканського ордену, звівши для них монастир і дерев’яний храм. В 1634 році на місці дерев’яного було зведено великий мурований храм в бароковому стилі. Надалі монастирський храм був освячений в костел Різдва Богоматері. 

В середину потрапити не вдалося, але за знайденими описами: портрет фундатора монастирського храму було розміщено при вході, з лівого боку вівтаря напис латиною про дієцезацію костелу, а з правого боку знаходився образ «потреба віденська».

Чи збереглися ці історичні реліквії ? В наступний раз спробую перевірити. Костел горів в 1774 році, та в 1908 році, але був відновлений. Цілим і неушкодженим дожив костел до Другої світової війни. Під час бойових дій шатрова вежа костелу була пошкоджена артилерією і вже не відновлювалася. Її розібрали і накрили покрівлею. Храм, за часів "комунізму", був переобладнаний в будинок культури. 

Стіни обляпали звичайним цементним розчином. Сингатурку також розібрали. В цій зараз сірій, невиразній будівлі важко впізнати колись величний, з високою шатровою  вежею, костел. Приміщення монастирських келій віднайти не вдалося.

  Зараз це римо-каталоцький парафіяльний костел Найсвятішої Діви Марії та святого Домініка. Біля входу в костел, на стіні з правої сторони, розміщена пам’ятна дошка з написом українською та польською мовами:

   «Римсько Католицький Парафіяльний Костел. Найсвятішої Марії Дівиці і Святого Домініка в Золотому Потоці. Вибудований в роках 1608-1613 з благодійності Марії Могилянки та Стефана Потоцького.».

Костел не важко знайти, знаходиться він неподалік замку в центрі містечка неподалік скверу.