З акту відомо, що на той час вже була плебанія ( двір священника). Отже можна припустити, що костел був споруджений в період з 1590 по 1600 роки. Пастором на той час був Міхал Мoнторс (Michal Montors). В актах з XVIII століття згадується, що честь будівництва костелу належить пароху - Міхалу Монторсу. Костел у 1611 році було консекровано архієпископом Яном Замойським.

Храм був оточений оборонним муром рештки якого збереглися до нині. На кутах оборонних мурів знаходилися башти з стрільницями. На територію храму можна було попасти через браму, сліди якої ще можна відшукати при бажанні і зараз. В 1648 році, під час Визвольної війни українського народу храм був спалений козацьким військом. Костел було відновлено. Відомо, що в 1741 році, в храмі було чотири вівтарі, а з 1811 року вже три. В 1916 році австро-угорська влада конфіскували два дзвони.

В 1944 році воїни УПА підпали вівтар костелу. Перед приходом упівців, парафію покинув останній католицький священник. За совітів у храмі знаходився склад мінеральних добрив, запах яких б’є у ніс і зараз, а на території храмового комплексу знаходився колгоспний гараж. Стан храму жахливий. Покрівля обвалилася, крокви та залишки покрівлі лежать в середині костелу. На стінах костелу збереглися розписи стін першої половини XX століття які, зважаючи на стан костелу, зникнуть через декілька років.