У XVIІІ столітті, коли містечко було у власності родини Потоцьких, воєвода Київський Франциск Салезій Потоцький (1700-1772 р.р.), фундував монахам новий монастир та церкву. 17 серпня 1771 року було підписано остаточних акт фундації, яким визначене місце під церкву, монастир для дванадцяти ченців та інші господарські монастирські споруди. Також було виділено воєводою 60 тисяч золотих на проведення будівельних робіт. У грудні 1772 року було завершено проект монастиря та церкви. В квітні 1773 року в Струсів прибув чернець з Константинополя для догляду за будовою.

Першим ігуменом монастиря став отець Епіфаній Лахоцький. За два роки на місці давнього печерного храму був надбудований новий бароковий монастир з церквою святого Миколая. За волею фундатора, монастирю належало також село Варваринці, та право вільного вирубу дерева в лісах і вільного користування  млинами. З результаті поділу Польщі, в 1788 році Струсів опинився під колоніальною владою Австро-Угорщини.

Монастир в Струсові, як і всі монастирі в окрузі було закрито. Монастирську бібліотеку передали до львівського університету та цісарської віденської бібліотеки. Церкву було віддано римо-католицькій громаді під костел, де відправляли до пожежі, що сталася в 1891 році, а згодом, коли в Струсові в 1903 році збудували новий костел, тодішній власник міста Володимир Баворовський переробив церкву на родинну усипальницю. Від тоді монастирська церква стояла пусткою і руйнувалася. В 1979 році комуністи хотіли перетворити храм в музей землеробства, але далі планів не зрушилося.

В 1994 році в місті Бучач було відновлено Василіанський орден. В 1994 році розпочато відбудову храму святого Миколая. Роботи проводяться і зараз (2013р.). В каплиці-церкві святого Миколая в свята проходять служби не зважаючи на реставраційні роботи. Як виглядав храм до реставрації можна побачити і зараз, в деяких місцях реставратори залишили первісний вигляд стін та фундаменту.