В 1617 році теребовлянський староста Пьотр Ожга запросив до міста монахів ордену кармелітів, а в 1620 році подарував їм землю для будівництва храму та келій. Будівництво тривало з 1635 до 1640 року на місці дерев’яного монастиря. Монастирю також передали право на броварню, житловий будинок, крамницю, та землі села Боричівка. Ці землі належали монастирю до приходу комуністів в 1939 році. 

В комплекс споруд монастиря входили: костел Успіння Діви Марії, корпус келій у два поверхи в північній частині подвір’я, та оборонний мур з чорирма сторожовими п’ятикутними вежами. 

Оборонний мур облаштований стрільницями для стрільби з гармат та мушкетів. На початку XVIII століття відбулося відновлення монастиря та костелу. В інтер’єрі внутрішніх монастирських приміщень з’явилися пишні барокові елементи. Вхід на територію монастиря було влаштовано в центральній частині південної стіни. В ХІХ столітті над аркою було добудовано надбрамну триарочну дзвіницю. 

Стіни костелу з південної та північної сторін підпирають масивні контрфорсти. Монастир мав великі крипти в яких ховали знатних людей та духовенство, та систему підземних ходів. Келії монастиря знаходилися в двох поверховому приміщенні в північній частині території монастиря. З приходом комуністів костел пустував, а після Другої світової війни, в костелі та келіях невігласи облаштували фабрику ялинкових прикрас. В 1987 році в костелі чомусь «трапилася» велика пожежа, якраз перед передачею костелу церкві.

В 1988 році костел був переданий Українській автокефальній православній церкві. Було проведено ремонт приміщення, до фасаду храму добудували дві вежі увінчані куполами, які знівечили гармонічний автентичний зовнішній вигляд костелу. В 1990 році у храмі відбулася перша православна літургія. Старі розписи в костелі були знищені пожежею, тому в костелі, а зараз церкві розписиси свіжі.