На початку XI століття прийшов до Східниці болгарський ієромонах Дімітра та поселився в келії над потічком (зараз район пансіонату «Гуцулка»). Навпроти келії, на високому пагорбі (де зараз знаходиться церква) збудував власними руками невелику дерев’яну церкву покриту куликами, де згодом хрестилися жителі села. Церква простояла до того часу, поки її не знищили в XIII столітті монголо-татари, розп'явши на дереві священика Ізидора Бобошка.

В кінці XIV століття Україну окупували польські загарбники. Поляки на горі, де раніше стояла церква, будують замок – двір, а на місці церкви зводять костел святої Агати. І зараз можна угледіти залишків насипних оборонних валів, які оточували замчище. Під час Визвольної війни українського народу проти польських окупантів, в 1648 році, місцеві повстанці захопили і частково зруйнували замок-двір та костел на замковій горі. Після відступу козацького війська, в Східницю повернулися поляки і власник Східниці Самуель Цебровський.

Ймовірно, що він відновив костел та звів поблизу дзвіницю, яка збереглася до наших часів. В другій половині XVIII століття, після розділу Польщі, Східниця опинилася в складі Австро-Угорщини. Що сталося в подальшому з костелом взнати, поки-що, не вдалося, але зараз на Замковій горі стоїть дерев’яна церква та належить вона Українській Автокефальній Православній Церкві. Щодо архітектури, то вона досить незвична.

Не має класичних архітектурних форм українських православних храмів, в одному об’ємі знаходяться і бабинець і нава і вівтар. Над храмом здіймаються три башти, увінчані чотирикутними вежами, які у верхній частині сходяться і завершуються хрестами. Поруч знаходиться кам’яна дзвіниця,та скульптура Ісуса Христа з піднятою догори лівою рукою, які ймовірно залишилася з часів коли на горі височів костел.