З 1772 року по 1918 рік село перебувало у складі Австро-Угорської монархії. В 1914 -1918 роках Почапинці потрапили в епіцентр бойових дій під час Першої світової війни, в результаті яких населення села понесло значні людські та матеріальні втрати. В селі була церква Воскресіння Христового збудована в XVIII столітті. В 1920 році, в результаті бойових дій під час наступу більшовицької армії її було зруйновано та спалено.

У липні-вересні 1920 року Почапинці перебували під владою російських більшовиків. З вересня 1920 року, по вересень 1939 року село повернулося під польське панування. В цей час у селі не було православної церкви,тому, коштом малочисельної української громади, була зведена каплиця, яка стала осередком духовного життя православної громади.

Під час комуністичного режиму каплицю перетворили в склад. А далі храм руйнувався і занепадав. Зараз це напівзруйнована будова, з готичними вікнами, обваленою стелею, та ще міцними стінами. Поблизу каплиці збереглася дзвіниця споруджена в 1902 році. Тотальних руйнувань зазнало село під час Другої світової війни.

В 1945 році в Почапинцях комуністи провели депортацію етнічних поляків на території Польщі. Було вивезено 877 чоловік. Натомість в село переїхало 480 чоловік етнічних українців, депортованих з Польщі. На місці костелу, зруйнованого комуністами, в 1992 році було зведено православний храм, який належить греко-католицькій громаді.

***Опис складено за матеріалами книги Івана Чернецького «Острів серед українського моря».