В будові поєдналися ренесанс та романський стиль. В храмі були головний дерев'яний вівтар з XVII ст., дерев'яний амвон з балдахіном з XVII ст., три конфесіонали,  вівтар Богоматері Болісної з образом з 1846 р., вівтар св. Миколая (XVII ст.) в північній каплиці, вівтар Христа Розпятого (XVII ст.) в південній каплиці.

Ймовірно в XVII столітті храм було перебудовано з ініціативи ксьонза Станіслава Брежанського. За нього в споруді було облаштовано арсенал, та впорядковано житлові приміщення для людей, що приходили на прощу.

     В 1831 році на верхівці дзвіниці було встановлено хрест. Сигнатуру облаштували в 1836 р. В 1871 р. на костелі було влаштовано новий дах.  В 1915 р. під час наступу московитів костел втратив свої три дзвони і був обстріляний артилерією. В результаті обстрілу було пошкоджено стіни храму та його дах.  В 1918 році облаштовували новий дах для святині.  В 1920 році було відновлено головний вівтар та бічні вівтарі. Костел до Другої Світової війни славився своїми майстерно виконаними скульптурами.

Скульптури збереглися лише на фасаді храму.  Там вони і стоять вже декілька століть: Святий Патрик, та Діва Марія з Малим Ісусом на руках.  Інших вже немає.  В 50-70 роках XX століття комуністична влада використовувала храм під комору для хімікатів запах яких в храмі відчувається і нині.

     Поблизу костелу з східної сторони збереглися  старовинні поховання, по надписах на плитах можна довідатися, що тут поховані священники.  В альбомі є фото плити з поховань.