Потрапив храм у Надрічне з Рогатина (містечко неподалік у Івано-Франківській області). За словами служителя церкви, везли розібрану церкву волами у Львівську область. Дорога пролягала через Надрічне. В Надрічному, на пагорбі, воли зупинилися і не зрушили з місця не зважаючи ні на що. Що це???? Пророчий знак !!!

І церкву було вирішено залишити в Надрічному і поставити на пагорбі де зупинилися воли. На цьому місці храм стоїть і зараз. Купол церкви з часом оббили бляхою, а от стіни дерев’яні в доброму стані і нині, та ще й не пофарбовані, що додає храму ще кращого та ошатнішого вигляду. Піддашшя церкви, на жаль, також оббиті бляхою. Поруч з церквою розмістилася дерев’яна дзвіниця, вишукано-класичної форми. Шатровий верх дзвіниці також закутий у бляху. Позаду церкви, вище на пагорбі, знаходиться цвинтар з давніми могилами.

У 2000 році поблизу дерев’яної церкви споруджено нову кам’яну церкву Святого Йосафата. Церква значно більша за розмірами від дерев’яного храму, класична за архітектурою. На храмі встановлено пам'яну дошку з таким написом:

«Митрополит Спиридон Литвинович. (06.12.1810-04.12.1869). Уроденець с. Дрищів (з 1946р. Надрічне). Ініціатор канонізації св. Йосифата. Встановлено з нагоди 200р. з дня народження».