Тоді ж прибудували бастіони та перехідні галереї. В 1808 році, під час реконструкції, розібрали стелю, тим самим збільшено внутрішню висоту. Також змінили і розпис храму. На місці сучасного храму колись стояла дерев'яна церква, знана як Середня (згоріла наприкінці XVI ст.), перша згадка про котру — в королівській грамоті (6 липня 1566 року), де йдеться, що міський мур укріпив син Яна Тарновського — Христофор.

Фундатори будівництва були: С. Григорович, В. Ігнатович, будівничий Леонтій, парафіяни міста.

У камені, вмурованому над входом до церкви, згадані імена патріарха Єремії ІІІ Траноса та вченого-мовознавця К. Ставровецького (Транквіліона), князів К.-В. та О. Острозьких (1570 виділили 60 морґів поля на витрати храму і шпиталю), єпископа Г. Балабана (за якого почали зводити храм). Сучасного вигляду церква набула після 1937 року, коли у вівтарній частині вибили 2 вікна, дещо змінили форму головного купола й оновили розпис.

Під час Другої світової війни храм не зазнав значних руйнувань. В 1958 році знесли кам'яну огорожу та дзвіницю, не зберігся і хрест жертвам Пошесті холери (1770).