Привілеї золочівській єврейській громаді в 1681 році надав король Речі Посполитої Ян III Собеский. На той час в Золочеві вже була дерев’яна синагога. З 1772 року, коли місто ввійшло до складу Австро-Угорської імперіії привілегії для єврейської громади були відмінені. Але в 1782 році на місці дерев’яної синагоги, з дозволу влади, було зведено кам’яну синагогу. Будував храм архітектор Беньямін Гигель.

Однак він не закінчив синагогу через погану конструкцію даху. В цьому ж році Золочів став центром Золочівського циркула ( австрійська адміністративна одиниця), а в 1834 році місто перейшло у власність австрійської корони.

В 1934 році, за Польщі, в місті налічувалося 7000 євреїв, які жили тут до Другої Світової війни. В 1943 році євреїв в місті майже не залишилося. Ймовірно, під час Другої світової війни і була знищена нова кам’яна синагога. Пошуки місця де вона була привели на пустир поблизу автостанції. З великою ймовірністю можна допустити, що синагога знаходилася на цьому місці. Що залишилося від неї, та нічого, лише ця фотографія.

В Золочеві зберігся і великий за розмірами кіркут (єврейський цвинтар), який знаходиться по Львівській вулиці. Зараз це огороджений пустир на якому не збереглося ні однієї надгробної плити. Про те що тут знаходяться могили євреїв сповіщає лише пям'ятний знак при вході, з написом трьома мовами (ідіш, англійською, українською): « В пам’ять про святих мучеників-євреїв Золочева, що були жорстоко знищені німецькими нацистами в 1941-1945 роках».